1. «Відповідно до īшāвāсйі — богоцентричної концепції…»
Давайте відповімо на запитання: якою мовою написано слово īшāвāсйі? Українською? Але, по-перше, в українській абетці немає літер ī та ā. По-друге, згідно з українським правописом [йа] передається на письмі літерою я. Після звуків д, т, с, л, н перед літерою я ставиться знак м’якшення, наприклад: піранья. У родовому відмінку замість я маємо ї: піраньї. Таким чином, це запозичене із санскриту слово мало б закінчуватися на ьї.

Тоді, можливо, слово īшāвāсйі написане транслітерацією (тобто за санскритським правописом, але не алфавітом деванаґарі, а кирилицею)? Проте санскритське слово ईशावास्य (īśāvāsya) в жодному з відмінків не має закінчення йі: називний īśāvāsyaḥ, кличний īśāvāsya, знахідний īśāvāsyam, орудний īśāvāsyena, давальний īśāvāsyāya, відкладний īśāvāsyāt, родовий īśāvāsyasya, місцевий īśāvāsyе.

Може īшāвāсйі є жіночою формою слова īśāvāsya? Але в санскриті жіноча форма утворюється за допомогою довгого ī, а не короткого і, наприклад: deva (бог) → devī (богиня).

Таким чином, написання слова īшāвāсйі не відповідає жодній граматиці. Українською треба було б написати ішявасьї, уточнивши при бажанні в дужках транслітерацією: «Відповідно до ішявасьї* (īśāvāsya) — богоцентричної концепції…»
__________________________
* У тих, хто не згоден передавати śā як шя, буде ішавасьї.

2. Друга цитата взята з підручника Михайла Боярина «Вступ до традиційного санскриту» (Переклад з білоруської Ігоря Кулікова. Луцьк: Друкмаркет, 2016).

У цьому реченні ім’я Паніні записане по-санскритськи кириличною калькою системи транслітерації IAST. Це дивно, бо два інших слова в цьому ж реченні транслітеровані латинкою, за IAST. Але це півбіди. У ще трьох словах, записаних кириличною калькою, автор викинув кінцеве а й свавільно додав українське (в оригіналі — білоруське) закінчення «и». Наголошуємо: те, що виділено маркером, написане згідно із санскритським правописом — не українським (в українській абетці немає літер з горизонтальною рискою над ними чи крапкою під ними, а звукосполучення [йа], знов-таки, передається на письмі літерою я). Хоч би яким би алфавітом (деванаґарі, латинкою чи кирилицею з діакритичними знаками, геометрично-кольоровою абеткою тощо) було записане санскритське слово згідно із санскритським правописом, ми не маємо права чіпляти до такого слова українські закінчення, оскільки санскритський правопис такого не передбачає (йому цілком вистачає санскритських флексій).

Інколи в неформальному листуванні можна зустріти щось на кшталт «мої friendи заcoldилися» (тобто «мої друзі застудилися» — my friends caught a cold). Проте в серйозних публікаціях таке змішування в одному слові двох мов і двох правописів неприпустиме. При потребі можна уточнити санскритське написання, додавши в дужках транслітерацію. Але не можна писати व्याकरण्и чи vyākaraṇи; कात्यायन्и чи kātyāyanи/кāтйāйани. Ті слова, які запозичені українською з іншої мови, пишуться виключно літерами української абетки, без додаткових знаків, з урахуванням українського правопису, наприклад: «інтер’єр» (фр. intérieur), а не «інтéріеур»; «відфрендився від Катьяяни», а не «відfriendився/відфріендився від Kātyāyanи/Кāтйāйани».

3. Третя цитата — назва книги: «Жизнь Рамануджа-чарий». Що можна зрозуміти з цієї назви? Що Рамануджачарія — слово жіночого роду, котре відмінюється, як слово інфузорія: вона — інфузорія/ Рамануджачарія; вони — інфузорії/Рамануджачарії; їх — інфузорій/Рамануджачарій. Однак на титульній сторінці написано «Жизнь Рāмāнуджāчāрйи». Тобто перекладач (чи редактор) взяв санскритське слово रामानुजाचार्य (rāmānujācārya), записане згідно із санскритською граматикою, але кириличною калькою системи транслітерації IAST, свавільно відкинув кінцеве а й приклеїв фонетичну транскрипцію російського закінчення [йи]. Щоб бути послідовним, він мав би не обмежитися закінченням, а замінити також префікс у слові anu-ja («народжений після», молодший брат) — «Жизнь Рāмaпоследжāчāрйи». Проте навіть без спотворення префікса написання слова вийшло настільки безграмотним, що оформлювач обкладинки вирішив виправити те, що вважав очевидною опискою. А правильна назва книжки — «Життя Рамануджачар’ї» (рос. «Жизнь Рамануджачарьи»).

Англійською мовою книжка називається The Life of Rāmānujācārya. В англійській мові крім загального відмінка (з нульовим закінченням) в іменників є лише присвійний відмінок, який утворюється додаванням 's (до слів в однині) чи самого апострофа (до слів у множині), тому в англійській мові проблем з додаванням до транслітерованого санскритського слова відмінкових закінчень іншої мови не виникає.