Грицяк Євген Степанович (1953–2017). Член молодіжної організації ОУН, один з керівників повстання в Норильских таборах 1953 року.
Перебуваючи в камері-одиночці, Євген Грицяк вивчив англійську. Мова потрібна була йому для опанування йоги, що допомогло йому вижити.
1992 року в київському видавництві «Здоров'я» вийшла «Повна ілюстрована книга йоги» в перекладі Грицяка з англійської мови, він також закінчив переклад книги Парамаганси Йоґананди «Автобіографія йоґа», яка вийшла 2015 року у видавництві Self-Realization Fellowship.
Слово про Євгена Грицяка
Мрідули Гош, голови правління Східноєвропейського інституту розвитку
Доки я не познайомилася з Євгеном Степановичем, для мене він був людиною-легендою. Дивилася фільми Михайла Ткачука про Норильське повстання. Ще були численні публікації в газеті «День». Саме завдяки цим фільмам і матеріалам формувалося перші враження. У 2007 року наша організація почала щорічну акцію «Око за око робить усіх сліпими», у підтримку ненасильства. Через Михайла Ткачука було заочне знайомство, Євген Степанович часто передавав добрі побажання. Довгоочікуване знайомство відбулося в 2013 році в травні в Івано-Франківську.
Від почутого, уявного до реального — Євген Степанович мене вразив неймовірною рівновагою, нагадував тих святих, пробуджених людей, у яких сіяють очі від пізнання вищих неземних цінностей, водночас ці очі щирі, чисті, наче дивиться на тебе немовля. Я не повірила своїм очам: в Україні є така людина, а світ про нього так мало знає!
Розповідав він багато про своє життя. Поділився думкою і знаннями про індійську філософію, глибоким знанням Ґанді, Вівекананди, Таґора. Таке не зустрічаєш і серед професійних індологів, сходознавців з титулами, академіків і докторів наук, а також серед багатьох мешканців Індії. Я була зворушена.
Для мене життєвий шлях Євген Степановича є повчальним у багатьох аспектах. Лише чесні, високо моральні, духовно сильні й віддані люди можуть побороти тоталітаризм. Не можна зупинятися на півдорозі чи підміняти справжню демократію механістичним розподілом крісел, посад, нагород, або ж сфер впливу. Не можна ставати ні на краплину схожими на тих, проти кого так довго боролись. Це замітка для багатьох професійних правозахисників.
Шлях до знання відкритий для всіх. Хто хоче, той знайде, попри усі перешкоди. Євген Степанович довів, що знання — це пошук істини. Він шукав шляхи лікування тіла через йоґу. Відкрив для себе цілий світ духовності. І підтримав свій дух. Чи не тому він постав понад усяких нагород та інституалізованих віншувань.
Євген Грицяк — великий українець, який щиро любив свою країну й не продався. Його думки щодо останніх подій теж вражають! У кожному слові стільки мудрості без пошуку слави, влади або матеріального збагачення. Його феномен ще будуть вивчати академічне коло. Ейнштейн сказав про Ґанді — «Колись люди будуть здивовані, що така людина в плоті й крові взагалі існувала й крокувала нашим світом». Мені здається, про Грицяка будуть згадувати цими ж словами!
